ЗАХІД ПРИСВЯЧЕНИЙ 30 РІЧЧЮ ВИВЕДЕННЯ ВІЙСЬК З АФГАНІСТАНУ.
15 лютого у сільській бібліотеці с. Сокиринці відбувся захід присвячений 30- річчю виведення радянських військ з Афганістану.
На заході були присутні : Вінницький краєзнавець, власний кореспондент Національної радіокомпанії України у Вінницькій області, історик, письменник , заслужений журналіст України Олександр Микитович Дмитрук, віце-президент асоціації українських письменників Віктор Іванович Рибачук, брат загиблого воїна – афганця Валентина Любенка Павло Любенко, дружина Олега Сафронова воїна- афганця, який помер уже в наш час Наталія Сафронова , сільський голова Мельничук Л.Д, начальник відділу з питань культури, молоді , спорту та соціального захисту населення Хижинецької сільської ради Цокур В.В, учителі Сокиринецької філії КЗ « Хижинецький ліцей», жителі с. Сокиринці
З промовою виступила сільський голова Мельничук Л.Д :
Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів.
Україна втратила понад 3 тисячі молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.
У числі тих, хто брав участь в афганській війні, є імена наших земляків. Це житель села Хижинці Тарасюк Віктор Іванович. Житель села Сокиринці Сафронов Олег Володимирович, який повернувся але, нажаль, немає серед живих, та житель села Хижинці Любенко Валентин Андрійович, який загинув під час виконання бойового завдання.
Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.
Перед присутніми виступили віце-президент асоціації українських письменників Віктор Іванович Рибачук та письменник , історик, заслужений журналіст України Олександр Микитович Дмитрук.
Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу зберігає подвиг батьків і дідів у Другій світовій війні, та на превеликий жаль і в даний час Україна живе у стані неоголошеної війни. Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена.
Потім ця війна прорвалася віршами й піснями -- трагічними й мужніми. Не професіоналізмом вони коштовні, а насамперед, щирістю й проникливістю.
За майже 10 років бойових дій в Афганістані, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.
Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.
День 15 лютого нічим в календарі не позначений, але він особливий. Цього дня, нарешті, закінчилась одна з війн, які довелось пережити людству.
Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, Боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо –
Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі,
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях?..
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
для нас чужий Афганістан.
Також письменник , історик, заслужений журналіст України Олександр Микитович Дмитрук, презентував свої книги «Позивний Богомол», «Страх Господній» « Зело» та інші. Дуже гарно та цікаво розповідав про історію України, історію нашого краю, історію козацтва, про свої історичні дослідження.
Дякуємо завідучій сільською бібліотекою Наталії Джабієвій , директору будинку культури с. Сокиринці Оксані Калюжній, Ларисі Швачко та всім іншим за дуже цікавий захід.
